Есе. Ляхов Олексій

Я - Європеєць

2017 рік. Вже три роки Україна веде боротьбу за свою незалежність. Вже три роки українці на полі бою захищають своє право на існування. І саме цей рік може стати знаковим у цій боротьбі: рада міністрів ЄС ухвалила рішення про встановлення безвізового режиму з  Україною. Ця подія справді дуже важлива, бо це не просто спрощення різних бюрократичних процедур, це визнання українців частиною демократичної Європи. Європа вірить в нас, а ми віримо в правильність нашого європейського вектора розвитку.

Тільки рухаючись на захід українці можуть трансформуватися і створити справжнє громадянське суспільство, в якому кожна особистість може вільно розвиватися і реалізовувати свій потенціал. Саме безвізовий режим це той інструмент, яким ми можемо скористатися для того, щоб зрозуміти, що значить бути справжнім європейцем. Подорожуючи, ми набудемо нового досвіду, який допоможе нам виробити розуміння того, що є справжнім європейським вибором. Потрапивши до кола цивілізованих країн Європи у нас не залишиться іншого виходу, як цивілізуватися, і стати в один ряд з іншими країнами заходу.

Побутує думка, що доля простих українців від цього не зміниться. І з нею можна погодитись. Сам по собі ця подія не закінчить війни, не зрушить економіку, не змінить менталітет. Але зараз у нас є шанс, можливо найкращій за всю нашу історію, зрушити з мертвої точки, розірвати замкнене коло, в якому наша країна знаходиться останні триста років, взяти справу в свої руки, адже рішення кожної людини в процесі європеїзації нашого життя неймовірно важливе. Самоорганізація і розвиток – є тим підґрунтям  на якому будується кожна справжня європейська країна.

Особисто я не був в ЄС, але приємно думати, що потрапивши туди, я буду почувати себе вільно й розкуто, буду пишатися, що я – українець, мешканець справді європейської країни. І побувавши там, я зможу повернутися, набувши неоціненного досвіду, і створити «європу» у своєму містечку, районі, області, і так поки вся Україна не перетвориться на квітучій куточок, на справжню вітрину Європи.

Україна – серце Європи. Невіддільна її частина. Отже, я – європеєць. І зроблю все аби бути українцем в Європі було справді престижно. Перший крок на цьому нелегкому шляху зроблено. Вперед. Тепер все в наших руках:

Нехай старе із пам’яті зітрем.

За ним тужить не буду ні хвилини.

«Сьогодні» зміниться в кінці наступним днем,

Що зову виведе нас на життя вершини.

Серед зірок Європи засіяє,

Ота одна, якій слугуєм ми.

В серцях у нас жага до змін палає…

Тож час настав, вже чути звук сурми…

                                                                       Ляхов О. 8-А